ПРИМХЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. примхли́вий. Йому чомусь раптом закортіло теж докорити Оксані за її безтурботність, примхливість (Баш, Гарячі почуття, 1948, 17); Реалістичність трактування того чи іншого мотиву у східнослов’янському образотворчому мистецтві поєднується з примхливістю загальної композиції речі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 348); Він просто думав про примхливість людської долі, як от, приміром, в оцього запального молодика з чорнявим чубчиком, котрому ледь-ледь не довелося сісти на нудні комендантські харчі (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 685.