ПРИМІ́ТНИЙ, а, с.
1. Помітний, видний для ока. В куточку ледве була примітна дірка в другу маленьку печеру, де жив заєць з зайчихою (Н.-Лев., III, 1956, 292); Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Хотк., II, 1966, 78).
2. Який виділяється з-поміж інших. Надто примітна постать була в Ничипора, ніякі лихоліття її не зігнули (Руд., Остання шабля, 1959, 142); // Який чимсь відзначається; характерний. Восьма п’ятирічка.. примітна, зокрема, тим, що шлях до здешевлення зерна, цукрових буряків, молока і м’яса лежав через впровадження госпрозрахунку (Рад. Укр., 22.І 1971, 2); Примітним явищем в українській літературі останніх років є поява значної кількості історичних романів і повістей (Літ. Укр., 24.VI 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 676.