ПРИМІ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИМІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Перемішуючись, ставати складовою частиною чого-небудь, додаватися до чогось. Тепер дим став немов густішим, до нього примішалося ще щось (Хотк., II, 1966, 197); Він стогнав, вигинаючись під важким Оверком, об мокру землю бився до крові й чув — примішався ще запах її до запаху гнилої картоплі й мокрої землі (Головко, II, 1957, 166); // Вступати в розмову, спів, гру на чому-небудь. Тим часом Настя загомонила Параску, примішався до їх старий (Мирний, IV, 1955, 51); // Починати звучати, приєднуючись до інших звуків. Концерт закінчився шумом далеких оплесків, до яких примішалися захоплені вигуки пожильців котеджу, артистів студії (Вол., Місячне срібло, 1961, 345); // З’являтися на додаток до чого-небудь. На галяві побачили [хлопці] дерево, повалене снарядом, до відчуття самотності примішалося відчуття тривоги, небезпеки, які чигали на них на кожному кроці (Гуц., З горіха.., 1967, 3).
2. Те саме, що вмі́шуватися1 1. Цей непричетний до нас, не примішується до нас, ходить особе (Сл. Гр.).
3. перен. Бути причетним до чиєї-небудь справи, до чогось. [Рябина:] А з якої рації ти мою дитину примішуєш, до того урвителя та бунтівника? [Писар:] Бо вона сама до нього примішується (Фр., IX, 1952, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 676.