ПРИНАГІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється у зв’язку з нагодою. Про те, що заповідає титул [назва оповідання] у оповіданню, крім одної принагідної згадки, зовсім нема мови (Фр., XVI, 1955, 358); В ряді.. статей [І. Франка] зустрічається багато його принагідних висловлювань про російську літературу (Рад. літ-во, 5, 1958, 111); — Прохання за винахідника Ігнатьєва саме і привело вас до мене? — люб’язно запитав Малахов. — Ні.. Це так, принагідна справа. Найголовнішого я ще не сказав (Собко, Справа.., 1959, 136); // Відповідний до нагоди, ситуації. Тітка Антоніна посіяла молодих зерном і, хрестячись, шепотіла принагідні стародавні добрі слова (Довж., І, 1958, 336); Увійдуть друзі… Сядуть до столів.. — почнеться свято з урочистих слів і пролунають тости принагідні… (Голов., Поезії, 1955, 55).
2. Який трапляється іноді, час від часу, при нагоді; випадковий. Вони [водовози] обслуговували дальні райони міста, беручи по чотири сотики [копійки] за відро від постійних клієнтів і п’ять, а то й шість — від принагідних покупців (Вільде, Сестри.., 1958, 517); Для того, щоб уявити в різних обставинах саме дану людину, потрібне, як кажуть художники, вивчення натури, потрібні не принагідні, а цілеспрямовані спостереження над людиною (Вітч., 1, 1962, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 685.