ПРИНА́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що прина́дний. Тихо стоїть ліс. Спокійна і принадлива його глибінь (Коб., III, 1956, 449); Ти [Україна] бач яка! В вінках, у рожах, І пахнеш ситником у рань. Така принадлива, хороша (Забашта, Квіт.., 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 687.