ПРИНА́ДНИЙ, а, е.
1. Який принаджує до себе, викликає наближення, появу кого-небудь. В кутку, де тінь і вогкість синя, — Павук розкинув павутиння. Гей, мушко, не лети туди — В принадне плетиво біди! (Нех., Ми живемо.., 1960, 33); На все удатний лис, Почувши смажене, то побіжить, то сяде, Нюшкує, чи нема де підступу та зради, Чи не отруєно принадного шматка (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 199); Електромагнітні хвилі певної довжини є дуже принадним середовищем для комах (Веч. Київ, 15.IV 1968, 4).
2. Який манить, викликає бажання робити що-небудь певне, брати участь у чомусь. Його повів геройства клич принадний, Берло і меч, і біг прудкий коліс, І під вітрилом чорним він повіз Всю душу і всю кров на подвиг ратний (Зеров, Вибр., 1966, 77).
3. Який вабить, викликає сильний потяг до себе якими-небудь якостями, властивостями. Ось обличчя її округляється, осяюється щасливою дитячою посмішкою — такою принадною, хвилюючою, що Юрко весь аж здригається (Ряб., Жайворонки, 1957, 12); Кладе [Давид] руку на її округле і таке принадне плече, що так і хочеться схилитись на нього (Стельмах, І, 1962, 481); Такою гарною і принадною, здавалося, він ніколи не бачив її (Томч., Жменяки, 1964, 18); // Який хочеться мати, використовувати, споживати; спокусливий. Мені треба йти, кинути все — і тепло материнської хати, і обіцяну принадну перепічку, — а я не маю сили відірватись від тієї вичовганої всім нашим родом липової лави (Збан., Єдина, 1959, 33); Тася пригубила келих, вино видалось їй смачним і принадним (Дмит., Розлука, 1957, 40).
4. у сполуч. із сл. сила. Який притягає. Ці бліді, ніби ще не збуджені до життя уста мали свою принадну, одурманливу силу для багатьох чоловіків (Вільде, Сестри.., 1958, 347).
5. Який викликає замилування; гарний. Над квітами літали метелики-веселики, такі кольористі й принадні, як квіти (Ів., Вел. очі, 1956, 7); Знов ідеш, і переливається попереду срібна гладь манливих озер, таких принадних і цілющо-свіжих (Цюпа, Назустріч.., 1958, 99).
6. Який відзначається позитивними якостями, властивостями, приємний. Подорожні на повні груди пили принадний запах колосків (Десняк, Опов., 1951, 28); На горище треба лізти драбиною; принаднішого місця не знайдеш (Донч., V, 1957, 118); // Який викликає інтерес; цікавий. Любила вона його таким. За думки його, дивні й принадні, за його слова солодкі про казкову красу прийдешнього світу (Сміл., Сад, 1952, 27); Ярмарок тягся два дні, але після пригоди з панком він уже не здавався мені принадним (Панч, На калин. мості, 1965, 21); Коричневого кольору обличчя його, всіяне зморшками, було байдуже і замкнуте, наче зберігало якусь таємницю, принадну і важливу (Рибак, Помилка.., 1956, 172); Йому здавалося, що хвилину тому він закінчив якусь незвичайну мандрівку і знову повернувся в цей зрозумілий, яскравий і принадний світ (Гур., Наша молодість, 1949, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 687.