ПРИНИ́ЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до прини́жувати. Втягти жінку в суспільно-продуктивну працю, вирвати її з «домашнього рабства», визволити її від залежності — отупляючої і принижуючої — від вічної і виключної обстановки кухні, дитячої кімнати — ось головне завдання (Ленін, 40, 1974, 186); Я ніколи не витримую до кінця фальшивого або принижуючого мене становища, і коли не можу просто встати і піти, то вириваюся, рвучи своє серце та, певне, й чуже ранячи (Л. Укр., V, 1956, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 690.