ПРИОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИОСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., діал. Переставати робити що-небудь. Янко ходив, а далі і приостав ходити (Сл. Гр.); // Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь. Гриць відповідав тихим голосом. В середині бесіди часто приоставав (Март., Тв., 1954, 75); Зробив [Панько] кілька кроків і приостав (Март., Тв., 1954, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 696.