ПРИПАДКО́ВО, діал. Присл. до припадко́вий. І от раз юнак той припадково Здибав у якімось закамарку Свою паню, а вельможі жінку В блудодійстві із одним слугою (Фр., XI, 1952, 327); Витягав [Славко гроші] також з кишенів, як батько спав, а він припадково ні (Март., Тв., 1954, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 699.