ПРИПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припе́рти, Опинившись за стадіоном, Терезка помітила Бобальку, який стояв на сідлі велосипеда, припертого до паркана, і стежив за грою (Томч., Готель.., 1960, 209); Попід стіною стояли з піднятими руками штабісти. Серес них Світлана одразу впізнала незграбно приперту багнетом до стіни постать генерала Ревіна (Гончар II, 1959, 99); — Нікуди не треба передавати. Почула [Любов Прохорівна] за дверима, обернулася, неначе хотіла раптово кинутися на порятунок Мухтарова, так припертого її Женіком (Ле, Міжгір’я, 1953, 185); Полковникові здалося, що Панчоха припертий до стіни запитаннями Ходкевича, і він знов присікався до нього ( (Ле, Наливайко, 1957, 275); Припертий на слизьке німець, зрештою, добував із своєї торби нещасну копійчану бірку (Гончар, Таврія, 1952, 154); Вони ввійшли в невеличкий дворик, де стояла стара, схожа на шопу хата, приперта задньою стіною до крутого схилу гори (Кол. Терен.., 1959, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 702.