ПРИПЛЕ́НТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм 1. Прийти куди-небудь, рухаючись повільно, через силу. Гопченко приплентався пізно і всю ніч безпомічно шкрябав за двері, благав: «Любко, Любонько, відчини…» (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 132); Навіть старий-престарий дід Оверко, ..навіть і той зліз із печі і, спираючись на два ціпки, приплентався на свято (Донч. VI, 1957, 88).
2. Прийти, прибути куди-небудь, блукаючи; приблудитися. Марина спершу не хотіла до його вийти; думала — за милостинею старець приплентався (Мирний IV, 1955, 257); Приплентається такий панок, бозна-відкіля, і важиться без мойого [мого] дозволу і без контролю швендяти по селах (Фр., III, 1950, 236) Кілька кроків віддаля, біля самісінької лінії прибою, стояв матрос і теж пильно вдивлявся в море. Він спинився тут невдовзі після того, як приплентався сюди я (Смолич, VI, 1959, 12); // Прийти, прибути куди-небудь (несхвально). — Прокиньтесь, пане полковнику, єзуїт, з бернардинців приплентався бити чолом у справі невідкладній (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 163); Тільки глупак не зрозуміє, що Жозефіна припленталась сюди не для читання книжки (Хижняк, Невгамовна, 1961, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 710.