ПРИПЛЕ́СКАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приплеска́ти.
2. у знач. прикм. Плескуватий. Б’є сапка приплесканий темний корж землі, дзвенить на грудді, огортається сухим сірим димом (Стельмах, II, 1962, 407); Приїхав до нашого колгоспу якийсь чоловічок з-за кордону. Високий такий і приплесканий у фігурі, ніби злежаний сніп кукурудзяний (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 710.