ПРИПЛЮ́СКНУТИ, ну, неш, мин. ч. приплю́ск, ла, ло; док., розм.
1. Щільно притулитися до чого-небудь. Потім впала [дівчина], спритно приплюскла до землі — стріляли назустріч авто (Ле, Клен. лист, 1960, 117); // Пристати до чого-небудь. Стебла приплюскли до мокрої грядки; * Образно. Плескуватий розчавлений Андріянів ніс приплюск між навислими одутлими щоками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 204).
2. Стати плюсклим. Над шандрою бджоли дзвенять на осонні. Копи давно посіріли й приплюскли, зерно проростає (Мисик, Біля криниці, 1967, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 713.