ПРИПЛІ́Д, ло́ду, ч. 1. Приріст потомства у тварин, які мають господарче значення. [Бичок:] Розсуди ж, будь ласка, що процент на гроші усе єдино, що приплід або ж урожай!.. (Кроп., І, 1958, 443); Дали йому селяни поволівщину — четвертого бичка від річного приплоду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 274); В наші дні кількість їх [лисиць] зросла настільки, що в Радянських Карпатах мисливські організації не встигають відстрілювати щорічний їх приплід (Звірі.. Карпат.., 1952, 30).
2. Молодняк, народжений твариною (тваринами); потомство. Дальший розвиток тваринництва в нашій країні тісно зв’язаний з.. боротьбою з безплідністю тварин та забезпеченням високої якості приплоду (Наука.., 1, 1958, 29); Сотні овець, було, віддадуть на випас Степанові, сотні голів нового приплоду виростить він за літо (Вол., Сади.., 1950, 223); // Те саме, що ви́водок.
Ні ро́ду, ні припло́ду — немає ніякої рідні. Щось своє, щось рідне почула я в йому [парубкові]; може і в його, як у мене, ні роду, ні приплоду (Мирний, І, 1954, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 712.