ПРИПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Позичити трохи чого-небудь. — Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п’ять чоловік в спілці? — спитав батюшка, — та ще, здається, ви й грошей трохи припозичили в Аврума (Н.-Лев., IV, 1956, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 714.