ПРИПУ́ДРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИПУ́ДРИТИСЯ, рюся, ришся, док. Пудрити собі обличчя. Вона припудрювалась, повертаючи голову то в сей, то в той бік, як горобчик (Л. Укр., III, 1952, 619); // перен. Покриватися тонким шаром снігу, памороззю і т. ін. (про поверхню чого-небудь) . Припудрились снігом тополі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 718.