ПРИ́ПІК, у, ч. Те саме, що при́пічок. Переставивши каганця з столу на припік, Маринка заходилась розбавляти у ночвах окріп (Іщук, Вербівчани, 1961, 215); Затулка од печі валялась на долівці, а на припіку сірів вигорнутий попіл (Гуц., З горіха.., 1967, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 708.