ПРИРОЗУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Розмірковуючи, додуматися, дійти розумом до чого-небудь; виміркувати, зміркувати, придумати. Треба прирозуміти, як ту бісову машину скасувати (Мирний, IV, 1955, 244); Взяти мула було нелегко. Він стояв, як пень, скосивши очі і абсолютно не зважаючи на наші не досить ввічливі умовляння, поки Леонов не прирозумів сісти на сани (Багмут, Опов., 1959, 63); // Вигадати, надумати що-небудь. Марко аж підскочив.. — Це ти Мотрі мої снопи пересуваєш? Так ні ж, цього я далі не попущу! Ач, що прирозуміли! (Л. Янов., І, 1959, 102); Тільки розвиднілось, шляхта висипала на вали. Цього тільки й треба було козакам: вони зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противника (Панч, Гомон. Україна, 1954, 404); Жінка хитра на вигадки; от прирозуміла Максимиха, що зробити: давай вона щодня провадити мужикові своєму, що він хворий, усе нездужає, хоча йому зовсім не чулося ніякого лиха (Україна.., І, 1960, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 11.