ПРИ́РІ́СТ, при́ро́сту, ч.
1. тільки одн. Збільшення в розмірах, в кількості, в потужності і т. ін. Після пересадки сіянці аронії добре приживаються і, вже починаючи з другого року, дають гарний приріст, по 20-30 см за літо (Наука.., 4, 1972, 43); Правління колгоспу впровадило оплату праці пастухів залежно від приросту ваги тварин (Рад. Укр., 28.VІІІ 1959, 2); У 1955 році залізниці повинні дати значно більший приріст вантажообороту, ніж у минулому році, підкреслює промовець (Київ. пр., 8.ІІ 1955, 1).
2. Дія за знач. прироста́ти 1. У пошкоджених щитівками дерев припиняється приріст гілок і плодоношення (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 350); // перев. мн. Нові гілки, що виростають на рослинах. Прирости, що з’являються в результаті відновлюючого обрізування, формують залежно від сили пагона і місця його в кроні (Хлібороб Укр., 3, 1970, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 723.