ПРИ́СЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до присла́ти. Гнат сидів за столом і.. перечитував телефонограми, прислані з району (Тют., Вир, 1964, 98); Ротою тепер командував гвардії старший лейтенант Кармазин, присланий з резерву (Гончар, III, 1959, 198); // при́слано, безос. присудк. сл. Не сама вона йшла. Соцького Кирила прислано з волості за нею (Мирний, III, 1954, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 23.