ПРИСЛУ́ЖНИЦТВО, а, с., зневажл. Поведінка людини, яка прислужується, догоджає кому-небудь або виконує ганебні, принизливі обов’язки. Боячись залишитися на другий рік у третьому класі, нездара і тупиця, він тільки й рятується своїм підлабузництвом та прислужництвом (Добр., Ол. солдатики, 1961, 201); Ставши на шлях прислужництва фашистам, оунівці всіляко допомагали їм зміцнювати рабсько-кріпацький окупаційний режим (Літ. Укр., 31.III 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 25.