ПРИ́СМАК, у, ч.
1. Додатковий смак у чому-небудь. Йому здалося, що вода має якийсь неприємний, гіркуватий присмак (Жур., Звич. турботи, 1960, 54); Особливого присмаку надавали їй [ковбасі] спеції, — може, якісь гірські запашні травки (Вол., Наддн. висоти, 1953, 227); Натуральні консерви зберігають смак і запах, властиві свіжим плодам, без сторонніх присмаків і запахів (Укр. страви, 1957, 296); // Взагалі смакові відчуття чого-небудь. Лице горіло, на губах відчувався присмак крові (Кол., Терен.., 1959, 89); Губи його відчувають солоний присмак сліз (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 143); Набутидзе зціпив зуби й відчув на губах знайомий присмак солодкого хлороформу (Панч, І, 1956, 101); * Образно. Кожна праця має свій присмак. Збір картоплі відрізняється від винобрання, як їзда волами від кінної… (Томч., Готель.., 1960, 42).
2. перен. Відтінок, забарвлення. Семенові зробилось немовби ніяково за іронічний присмак своєї репліки (Сміл., Зустрічі, 1936, 80); // Відчуття, враження від чого-небудь (перев. неприємне). Нескінченні імена, прізвища, факти, випадки, які б інтересні і значні вони не були, уповільнюють хід подій, відволікають увагу від головного предмета дослідження, вносять у літературний твір присмак недоречної енциклопедичності (Вітч., 10, 1970, 143); // Ледве помітний прояв чого-небудь. На арені Бова показував звичайні номери, хоч, правда, з деяким присмаком трюкацтва (Ткач, Арена, 1960, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 26.