ПРИСОРО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до присоро́мити. Присоромлений на зборах Гуйван вийшов, скрадаючись, із-за скирт соломи, прислухався (Кач., Вибр., 1953, 209); Від хвилювання аж спітнів хлопець, вкрай присоромлений (Логв., Давні рани, 1961, 30); Настя сиділа присоромлена, сердита, готова до сварки (Гончар, Таврія, 1952, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 30.