ПРИ́СПІВКА, и, ж.
1. Коротенька народна пісенька, перев. жартівливого, гумористичного характеру. Уляна.. вийшла на ганок. До неї долітали.. колгоспні приспівки. Бренькала балалайка (Логв., Літа.., 1960, 114); Колись повертався з ярмарків батько, повертався завжди веселим, ..одразу брав ще зовсім малого тоді Данька на руки і починав чукикати, підкидаючи до стелі, з жартівливими приспівками-примовками: Ой, чук, чук, чук! Недалеко Кременчук, А ще ближче Говтва, Сорочечка жовта! (Гончар, II, 1959, 137); Велике місце серед Шевченкових записів народної творчості займають короткі дво— і чотирирядкові весільні приспівки. На Поділлі та Волині такі приспівки жартівливого або гумористичного змісту дістали назву «весільних віватів» (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 39).
2. Те саме, що при́спів. Приспівки, або рефрени, належать до найстарших прикрас ліричної.. поезії (Муз. праці, 1970, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 31.