ПРИСПІ́ШЕНИЙ, а, е, діал.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приспіши́ти 1.
2. у знач. прикм. Швидкий, поспішний. Забейко вчув, як йому закалатало серце. Мав враження, що його ввело у цей приспішений рух друге маленьке серце, що билося в цій хвилині так тривожно (Вільде, На порозі, 1955, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 32.