ПРИСТА́ВКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що поста́вка
1. Копронідос став потайним чернечим агентом для приставки пляшок з усяким добром для чорноризців… (Н.-Лев., III, 1956, 380); Сімнадцять років тому мсьє Івар приїхав до Парижа спекулювати на воєнних приставках (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 247).
2. Те, що приставлено, приєднано до чого-небудь; // Додаткове пристосування, додаткова деталь. Бандура з приставками має такі переваги над звичайною: збільшує силу звучання інструмента, ліквідує розрив між басами і мелодією, завдяки чому збагачуються фактурні можливості (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 59); Телевізорні заводи планують випускати кольорові приставки (Наука.., 12, 1968, 53); Вперше в цьому році самохідні вантажні судна виходять з приставками, що дасть можливість збільшити їх вантажопідйомність у два рази, а продуктивність флоту на 10-12 процентів (Веч. Київ, 11.III 1966, 1).
3. грам., рідко. Те саме, що пре́фікс.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 35.