ПРИСТАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. приста́вляться; док.
1. тільки недок. Пас. до приставля́ти 1-4.
2. діал. Прикидатися яким-небудь, удавати з себе когось. — Ви думаєте, він грошенят не має? Овва! Він тільки приставляється нещасним, щоб батька на свої гроші йому.. не ховати, ні поминок, ні дев’ятин, ні сороковин не справляти (Григ., Вибр., 1959, 47); Я глянув на Хому — він аж язика висунув від цікавості. А Ладька, той ніби й байдуже. Та я знаю, що він приставляється (Мик., II, 1957, 153); Був собі бідний вовк, що трохи не здох з голоду: ніде нічого не піймає. От і пішов він до бога просити їжі. Приходить до бога та приставився таким бідним, таким бідним, ще гіршим, ніж був (Україна.., І, 1960, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 37.