ПРИСТА́РЮВАТИ, ює, недок., ПРИСТА́РИТИ, ить, док., перех., розм. Робити кого-небудь літнім, немолодим; надавати комусь немолодого вигляду. Жінка та ніколи, здається, не сміялась, і, мабуть, тому уста її набрали вигляд підкови, що вельми пристарювало тітку Несторову (Вільде, Сестри.., 1958, 576); Думки ні до чого не доведуть, а пристарять, нехай їм усячина! (Вовчок, Вибр., 1937, 133); — Цифри за нас! — підвищує голос якась ніби зовсім молода людина, що її не в силі пристарити такі солідні рогові окуляри (Крот., Сини.., 1948, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 39.