ПРИСТА́РІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати літнім, немолодим. Як я пристарів, зуби з рота повипадали (Чуб., II, 1878, 270); Лукаш пристарів, садок його буяніє, а материна могила уросла густою травою (Вовчок, VI, 1956, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 39.