ПРИ́СТРАСНО. Присл. до при́страсний 1-3. Пристрасно любив [Олекса] співи і пісні і сам співав досить гарним тенором (Фр., V, 1951, 17); Хірург працював з незвичайним натхненням. Ніколи ще не прагнув він так пристрасно врятувати людське життя, як зараз (Довж., І, 1958, 321); Пристрасно і гнівно Ленін виступив проти спотворювачів марксизму (Біогр. Леніна, 1955, 100); Він грав [у карти] пристрасно, азартно, до самозабуття (Вол., Місячне срібло, 1961, 18); Як розповідають сучасники, Ленін говорив доступно, просто, зрозуміло, пристрасно, полум’яно, без усяких ефектних прийомів (Ком. Укр., 4, 1961, 62); Іцко послухав жінки, в якій здужав [встиг].. пристрасно закохатися, і вволив її волю (Фр., VIII, 1952, 412); Мавка пристрасно пестить його, він скрикує з мукою втіхи (Л. Укр., III, 1952, 216); // розм. Дуже завзято, дуже сильно. Антін перевів погляд на ліжко, де старше дівча з усієї сили теліпало колиску з малям; воно так пристрасно гойдало, що маля ледве-ледве трималося в колисці (Чорн., Визвол. земля, 1950, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 44.