ПРИ́СТРАСНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. при́страсний. Публіцистичні твори Лесі Українки відзначаються своєю пристрасністю й полемічною спрямованістю, яскравим образним втіленням думок (Рад. літ-во, 4, 1963, 56); Він ненавидів [супротивників] усе життя пристрасною, невгасимою ненавистю, забуваючи через цю велику пристрасність своєї натури, що супротивники були здебільшого просто обмеженими, необдарованими людьми (Довж., І, 1958, 497); Тільки той може носити звання партійного керівника, хто гармонійно поєднує в собі переконаність і пристрасність борця за ідеали Комуністичної партії з бездоганною моральною чистотою (Ком. Укр., 3, 1961, 38); * Образно. Павличковій музі притаманна не так ніжність, як пристрасність, не так романтична замріяність, як тверезий реалізм, іноді навіть суворість (Вітч., 7, 1968, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 44.