ПРИСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до пристріля́ти. Цей бугор на шосе був пристріляний ще зранку (Баш, Надія, 1960, 345); По пристріляній дорозі Йшли поранені в знемозі, Йшов між ними й я (Перв., І, 1958, 413); На тачанці стояв кулемет, удосконалений і пристріляний, слухняний і повороткий, вивірений, надійний «максим» (Ю. Янов., II, 1958, 222); // пристрі́ляно, безос. присудк. сл. * Образно. — Все своє вміння застосували [махновці], все в них пристріляно та розміряно було, в одному тільки промахнулись.. Не врахували, на що здатен народ, коли він за права свої піднявсь (Гончар, II, 1959, 442).
◊ Пристрі́ляне о́ко у кого — хто-небудь має гострий зір, пильний, спостережливий погляд. Холодними змруженими скалками з-під вушанки незнайомець розглядає Шаміля. Має, видно, око пристріляне, — такого не обдуриш (Гончар, Циклон, 1970, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 46.