ПРИСУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до присуди́ти. Ридає, все на світі загубивши, присуджена до кари злочинниця (Гр., І, 1963, 401); Під величезною липою стіл, засланий червоним сукном.., біля яблуні — взяте у чохол знамено, яке присуджене артілі за те, що вона виборола першість у змаганні (Тют., Вир, 1964, 398); // прису́джено, безос. присудк. сл. Явдоху Гонту було присуджено до десяти років каторжної тюрми (Донч., III, 1956, 14); Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі (Коцюб., І, 1955, 127); Бронко вирішив, що тільки-но почнуть грати.., він шмигне з залу і тоді — шукай вітра в полі. Та першому «фантові» присуджено продекламувати (Вільде, Сестри.., 1958, 234); — Раз уже присуджено тобі бути головою всього Війська, то просимо прийняти нашу супліку (Добр., Очак. розмир, 1965, 123).
2. у знач. прикм., рідко. Який судився кому-небудь. Скільки крові, сліз, чорнила, поту Буде [поет] ще немарно й марно лить! Та свого присудженого льоту Відтепер не знизить ні на мить (Бажан, Роки, 1957, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 52.