ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУСІ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм., рідко. Привласнюючи щось, приєднувати до свого. — А в бідної Параски — що?.. Не присусідив Кавун останній загонець поля? — пригадав з другого вікна Клим Загоруйко (Козл., На переломі, 1947, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 53.