ПРИСУ́ТНІЙ, я, є.
1. Який перебуває в якому-небудь місці в певний час; протилежне відсутній. Кандидати в члени ЦК присутні на засіданнях Пленумів ЦК з правом дорадчого голосу (Статут КПРС, 1971, 17); [Коренєв:] Це дуже добре, що якраз присутній Борис Іванович. Бо справа ця стосується, напевно, і його (Дмит., Драм. тв., 1958, 373); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика. Але вона до останньої хвилини не відходила од нього (Тулуб, В степу.., 1964, 20); // у знач. ім. прису́тні, ніх, мн. Ті, хто перебуває в якому-небудь місці в певний час. За кожним разом, коли вимовляв [Мустафа] з неможливим акцентом французькі слова, повертавсь на всі боки та позирав на присутніх (Коцюб., II, 1955, 136); Серед присутніх переважала молодь (Вільде, Сестри.., 1958, 463).
2. Який є, існує в чому-небудь, десь; наявний. Поезія М. Рильського, перш за все, розумна, мисль поета присутня в кожному рядку, в кожній картині і явищі, події і предметі (Мал., Думки.., 1959, 12); Єдність і дружба наших братніх народів — це те, що присутнє в серці кожної радянської людини (Тич., 111, 1957, 502); Пісня, прислів’я, приказка, дотеп, жарт, казка, легенда незмінно присутні в українській комедії, вони є органічними елементами твору (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 53.