ПРИСУ́ШЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до присуши́ти. Повернувся старий уже забрьоханий поталими снігами, обвіяний і наче аж присушений, як тараня, передвесінніми вітрами. (Ле, Наливайко, 1957, 129); * Образно. Присушений паперами і чужою горілкою, писар, в картатих панських галанцях, щось вичитував з паперів і раз од разу питально поглядав на старшину (Стельмах, І, 1962, 211).
2. у знач. прикм. Який трохи присушився, підсох. Новиков щільно прикладає вухо до присушеної трави (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 571).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 54.