ПРИСІ́ЛОК, лка, ч. Невелике село, розташоване поблизу більшого, або частина великого села. — Я родом з присілка Скрипчинців, — промовила Нимидора (Н.-Лев., II, 1956, 174); Село Вороничі порозкидане на великім просторі. Хоч невеличке, а ділиться на три присілки. Скоро кілька хаток при купі, то вже й присілок (Март., Тв., 1954, 312); Колгосп імені Івана Франка — велике господарство. Чотири села. Більш як 20 присілків, розсіяних по горах (Рад. Укр., 15.IV 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 20.