ПРИ́ТЕМКОМ, присл., рідко. У темряві, поночі. Напав на його притемком та добре попобив, — так не вгадав, хто й бив (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 58.