ПРИТУ́ЛА, и, ж., діал. Приміщення для худоби або для інших господарських потреб, прибудоване до хати; прибудова. Хати були в садках, і, як у кожному селі, деякі.. були під білою бляхою і з засібними [добротними] господарськими будинками та прибудинками, а решта під солом’яною стріхою з одним сарайчиком, або притулою, часто без огорожі навіть (Вільде, III, 1968, 95); Навколо [гуцульської] хати з тилу і причілків прибудовувались притули, де тримали овець (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 70.