ПРИТУ́ХЛИЙ1, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приту́хнути1. * Образно. Розворуш наші груди холодні, Запали в них притухлий огонь, Щоб рятунок знайшли ми з безодні, Не стояли в борні осторонь! (Граб., І, 1959, 330); Пірнала, полоскалася [Надія], подовгу нерухомо лежала на воді.. Вже зовсім надвечір повернулась на берег. Трохи обсохла на притухлому сонці (Баш, Надія, 1960, 157).
ПРИТУ́ХЛИЙ2, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приту́хнути2. Притухла риба.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 74.