ПРИТЬМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТЬМА́РИТИ, рю, риш, док., перех., рідко, 1. Робити щось трохи темнішим або не дуже яскравим, світлим; послаблювати яскравість чого-небудь. Рожеві довгі штори з прозорого шовку злегка притьмарювали сліпуче південне сонце (Кучер, Чорноморці, 1956, 92).
2. перен. Робити сумним, безрадісним, зажуреним. Жар, що немилосердно пік його ночами, притьмарив хлопцеві очі, стягнув і почорнив щоки (Стельмах, II, 1963, 395).
3. перен. Послаблювати силу вияву чого-небудь; зменшувати. Справжню вірність ніщо не притьмарить (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 675).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 77.