ПРИТЬМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. притьмля́ть; док., перех., діал. Притьмарити. А ніч — мати чорна. Прикриє, притьмить і приголубить (Ірчан, II, 1958, 70); Жаль притьмив весь вид його, як дим Гіркий (Фр., X, 1954, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 77.