ПРИТЮ́ПАТИ, аю, аєш, док., зневажл. Прийти куди-небудь. Радюк добре зробив, що похопився вернутись додому, В браму зараз-таки притюпали Масюкові коні (Н.-Лев., І, 1956, 589); Притюпала до воріт кістлява постать Шимборської (Козл., Ю. Крук, 1957, 542); — Що тут у тебе скоїлося? — ..запитав Ярошенко. Він, видно, притюпав сюди поспіхом: шкірянка метлялася на ньому не застебнута, безкозирка лежала на голові лопухом (Речм., Весн. грози, 1961, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 74.