ПРИТЯГА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який концентрує, згуртовує навколо себе кого-, що-небудь. Роботу необхідно будувати так, щоб робітничі осередки стали притягальними культурно-освітніми центрами для всіх навколишніх сіл (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 187); Російська централізована держава з самого початку свого виникнення була притягальним центром і опорою для українського, білоруського та інших народів нашої країни, які боролися проти іноземних поневолювачів (Іст. укр. літ., І, 1954, 8).
2. перен. Який притягає (у 2 знач.), приваблює, захоплює чимсь. — Цей твір [«Граф Монте-Крісто» О. Дюма] мав притягальну силу, завертає справді уми молодих людей безмежно буйними вигадками та ефективними, [ефектними] сценами, (У. Кравч., Вибр., 1958, 352); Мабуть, одною з основних рис могутнього творчого інтелекту Лесі Українки, що має таку величезну притягальну силу в наш час, є те, що письменниця віщо прозирала обрії майбутнього (Літ. Укр., 2.ІІ 1971, 2); Комунізм став величезною притягальною силою для мільйонів трудящих земної кулі (Наука.., 8, 1959, 1); Канів — одне з найстародавніших міст України — став притягальною зорею для мільйонів людей всього світу (Знання.., 7, 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 74.