ПРИТІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притіни́ти. У віями притінених очах дівчини перекочується острах (Стельмах, І, 1962, 188); В притіненім покої лежить на отоманці мама (Вільде, Троянди.., 1961, 52); Кизил краще розвивається в місцях злегка притінених, а при надмірному затіненні погано плодоносить і дає дрібні плоди (Колг. Укр., 11, 1961, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 64.