ПРИУРО́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., до чого, рідко на що, чому. Пас. до приуро́чувати. Вірші, переважно панегіричного характеру, складалися з нагоди смерті якоїсь «видатної особи» або приурочувались до релігійних свят, церковних подій (Іст. укр. літ., І, 1954, 201); У Закарпатській та Кіровоградській областях до цього дня [8 березня] приурочуються виставки творчості жінок, конкурси на кращу вулицю, краще подвір’я (Свята.. Рад. Укр., 1971, 75); До дня народження Володимира Ілліча приурочується відкриття в Москві академічної художньої виставки (Рад. Укр., 20.IV 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 78.