ПРИХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., нар.-поет. Те саме, що прихо́дити 1. — Чом до мене не прийшов, Як ще місяць не зійшов?.. — Я до тебе приходжав, Тебе дома не застав (Укр.. лір. пісні, 1958, 132); Скоро стала [жінка] козака з походу сподіватись, Стала до домівки приходжати, Стала в печі розтопляти (Укр.. думи.., 1955, 21); І слава розійшлася навкруги Про бусла того, й люди приходжали З далеких сіл і міст, щоб хоч разок На теє диво дивне подивитись (Перв., ІІ, 1958, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 85.