ПРИХО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прихопи́ти. Молодиці розстеляли на лісовій траві.. рядна і ставили на них прихоплені з собою страви (Підс., Віч-на-віч, 1962, 52); Надворі, скільки око сягало, лежали чисті, ледь підсинені, затверділі і прихоплені зверху морозом сніги (Коз., Сальвія, 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 90.