ПРИЧА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, ПРИЧАЇ́ТИСЯ, аю́ся, аї́шся, док.
1. Ховаючись від кого-небудь, намагатися бути непомітним; притаюватися. На день причаювалась [Дорка] у ямці на полі чи під листям у лісі (Ю. Янов., Мир, 1956, 74); Абдулаєв нюхом чує, що в хаті хтось є. Робить кілька стрибків і причаюється біля хліва білим привидом (Тют., Вир, 1964, 494); Ленько.. причаївся за деревом, щоби міг видіти проїжджаючих (Фр., VIII, 1952, 288); Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі (Коцюб., І, 1955, 148); Стражник зайшов у двір, потім і до хати. Ми причаїлися під вікном, за кущами бузку (Панч, Гарні хлопці, 1959, 27); * Образно. Якась настороженість причаїлася біля притихлих будівель (Стельмах, І, 1962, 48); // Завмирати, тамуючи подих; затихати. Кинулась [Гаїнка] на ліжкові, підвелась і впала знову, причаїлася, затаївши й духа (Гр.,ІІ, 1963, 400); Зненацька в двері щось стиха пошкрябало. Надія причаїлась (Баш, На.. дорозі, 1967, 53); * Образно. Безлюдна вуличка причаїлась у сутінках, дрімала, мигаючи тьмяними вогниками (Жур., Даша, 1961, 21); // Ховатися, припиняти діяльність на деякий час, вичікуючи. Багачі причаїлись, їх наче не було в селі (Коцюб., II, 1955, 79); Після другого наступу на Одесу ворог причаївся в своїх окопах і визирає з них дуже рідко (Кучер, Чорноморці, 1956, 122); * Образно. З його очей проглядали і настороженість, і обережність, і лукавство, а з-поміж них прокльовувався і знову десь причаювався розум (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 121); Перший сильний порив вітру пройшов по землі.. і ліг, затих, причаївся, чекаючи нагоди знову злетіти (Собко, Звич. життя, 1957, 318).
2. перен. Знаходити де-небудь притулок, затишок. Хтось тільки од вітру.. причаївся під стіною кам’яною (Л. Укр., V, 1956, 386); В затишку причаїлися кури, а біля них на одній нозі стояв півень (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 54); // Бути розташованим у затишку; бути непомітним здалеку (про неживі предмети). В долині, де причаїлося село Камишли, показалися перші фашистські танки (Кучер, Чорноморці, 1956, 383); У густих вербах причаїлася, огорнута темрявою, маленька хатинка (Тют., Вир, 1964, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 95.