ПРИЧЕПУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЧЕПУРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., розм.
1. Надавати своїй зовнішності чепурнішого, охайнішого, красивішого вигляду; чепуритися. — Я причепурювалась коло дзеркала (Н.-Лев., IV, 1956, 264); — Обов’язково мене розшукає [чоловік],.. і ми тоді по-новому заживем, — казала вона, причепурюючись перед люстерком (Гончар, Тронка, 1963, 322); Умилася [Венера], причепурилась І, як в неділю, нарядилась (Котл., І, 1952, 69); Прибратися та причепуритися перед святами — всяк розуміє, що треба (Вишня, І, 1956, 341); * Образно. Ну, та й море ж було у той день! Певне, вже так задля нас вигладилось та причепурилось (Л. Укр., V, 1956, 11).
2. тільки недок. Пас. до причепу́рювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 97.